Привіт,.Гість



      

ФУТБОЛЬНИЙ  ПОРТАЛ
МАЛИНЩИНИ                    
                                               
Випадкове фото
Металург - Легіон (Житомир) 3:1(Суперкубок 2008р)
Останні коментарі

pa_an : http://www.liga-kor.com/
ВІДКРИТА ЗИМОВА ПЕРШІСТЬ З МІНІ-ФУТБОЛУ









Статистика
 
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Мій профіль | Вихід
Форма входу

ІСТОРІЯ МАЛИНСЬКОГО ФУТБОЛУ

      Перша футбольна команда у м. Малині створюється на папе­ровій фабриці у 1923 році. Організаторами команди «Папірник» були Микола Сидорович та Іван Кравченко. Звичайно, що футбол тих часів багато чим відрізнявся від су­часного. Також не вистачало спортивного інвентаря, не було спе­ціально обладнаних майданчиків. Але любов до спорту, зокрема, до футболу, вже полонила людські серця. Пізніше робітники паперової фабрики самотужки побудували власний стадіон, на якому і проводили змагання. Дирекція паперової фабрики йшла назустріч спортсменам. Були виділені кошти, для придбання футбольного інвентаря. А по-скільки у Малині його просто не було, то м'ячі, бутси та іншу спор­тивну форму привезли аж із Ленінграда. Розповідають, що при спорудженні стадіону виникло питання про сітку на футбольні ворота. І тоді молодий ентузіаст спорту Михайло Власенко знайшов вихід із становища. Він серед сирови­ни, що надходила на фабрику (в той час основною сировиною було ганчір'я), знайшов дві рибальські сітки, їх і повісили на ворота.
      До війни чемпіонати області не проводились. І тому футболь­ні колективи змагались між собою у товариських матчах із спорт­сменами Коростеня, Радомишля, Коростишева та інших міст. Особливо напруженими, як згадували ветерани, були зустрічі па­пірників Малина і Понінок. А в 1937 році малинські футболісти здійснили вояж до російського міста Калініна, де провели кілька товариських зустрічей. У ті роки пересування по країні було вкрай обмежене, і вже така поїздка мала для молодих спортсменів неабияке значення.  В різні роки у тій, довоєнній, команді паперової фабрики грали М. Сидорович, Ш. Рабінович, М. Малинський, Берман, Шехтель, Білоцерківський, В. Якименко, М.Власенко, Альрщин, К. Матвієнко, Машинський, І. Кравченко, І. Гофман, Канюка, С. Ворсівський, Прижесмицький.
       Цікаво, що в тридцяті роки існував у «Папір­ника» своєрідний «дубль». Дорослі футболісти тренували дитячу команду, яка так і називалась — «Малютка»
      Після закінчення другої світової війни поступово у м. Малині відроджуються і футбольні традиції. Вже 29 вересня 1946 року на міському стадіоні відбулось дві цікаві зустрічі. В першій збірна міста завдала поразки команді паперової фабрики з рахунком 2:0, а в другій — футболісти лісотехнікуму перемогли збірну міста. Проводились і товариські матчі між командами міст. Так, наприклад, наприкінці липня 1947 року у Радомишлі малинчани пе­реграли місцевих фізкультурників з великим рахунком 5:2. А гра складалась не просто: після першого тайму в рахунку вели господарі поля. Значного успіху малинські футболісти досягли у 50-х роках.
     20—24 липня 1950 року в Малині проходила республіканська пер­шість ДСТ «Червона Зірка», участь в якій брали колективи лісо­вої, паперової та деревообробної промисловості. Великий інтерес, зокрема, викликав футбольний фінальний матч між командами Малина та Чернігова. Вже на сьомій хвилині гри лівий нападаючий П. Мельник відкрив рахунок. Окрилені успіхом господарі поля ще тричі забивали голи. Остаточний рахунок 4:0 на користь малинчан. Перехідний кубок чемпіона було вручено капітану коман­ди папірників Ф. Онищенку. Рівно через рік, 24 липня 1951 року, малинська команда знову грала у фіналі цього турніру. На цей раз, щоправда, вони посту­пились закарпатським футболістам і задовольнились другим місцем.
      Саме в 50-ті роки у Малині сформувалась цільна футбольна команда, яка грала на обласних, республіканських та галузевих першостях, проводила товариські матчі. Вдалим для малинчан у обласних, змаганнях виявився 1955 рік. Вони, можна сказати, зробили «срібний дубль» — здобули другі місця в розіграшу кубка області та в першості Житомир­щини.В тій пам'ятній першості малинські футболісти переграли команди «Шахтар» (Коростишів), «Урожай» (Житомир), «Спартак» (Коростень) т. ін. А в останній своїй зустрічі на першість об­ласті у Червоноармійську перемогли господарів поля з «нестандартним» рахунком — 9:4. Здобувши 28 очок, команда «Червона Зірка» посіла друге місце. А у фінальному матчі кубка області, який відбувся наприкін­ці травня1955 року, наші земляки поступилися з великим рахун­ком 0:4. Проте, саме в цей рік, малинська команда заявила, що, вона входить у футбольну еліту області.          
       У 1956 р. «Червона Зірка» здобуває перше місце в чемпіонаті області, випередивши бердичівєький «Прогрес» лише на одне оч­ко, і наступного року бере участь у зональних змаганнях на пер­шість України.
       В 1957 році малинські футболісти завойовують і кубок області в змаганнях на честь 40-річчя Жовтневої революції. Два дні в м. Житомирі тривала боротьба за цей почесний приз. Малинчани зустрічались із житомирським «Колгоспником».Обидві команди прийшли до фіналу без жодної поразки. Ос­новний час зустрічі 28 жовтня, незважаючи на її гостроту і напруженість, закінчився з рахунком 2:2. Додаткові 30 хвилин не змі­нили становища. Наступного дня «Колгоспник» і «Червона Зірка» знову вийш­ли на поле. Перша половина гри закінчилась з рахунком 1:0 на користь житомирян. А після перерви господарювали вже малинча­ни. Вони заволоділи ініціативою і протягом 15 хвилин забили три м'ячі. Остаточний рахунок 5:1 на користь «Червоної Зірки».Яскраві сторінки в історію малинського футболу 50-х років вписали Ф. Онищенко, Л. Поліщук, Л. Максимчук, І. Тищенко, Г. Нікітін, Ю. Корнійчук, М. Черненко, Л. Воскобойник, В. Юрчук, Л. Яковенко та інші.      
       Легендою повоєнного малинського футболу був Петро Гераси­мович Попов. Народився він 30 грудня 1899 року в Москві. З 1922 по 1926 рік грав правим захисником футбольної команди «Крас­ная Пресня» (Москва). Пізніше ця команда перейменовується у «Харчовик», де він виступає аж до 1934 р. Неодноразово П. По­пов входив до складу збірних команд Москви та Російської Фе­дерації. Він був швидкісним та технічним футболістом. Після закінчення футбольної кар'єри отримав спеціальність тренера. В 1939 р. Петро Герасимович запрошений на посаду тренера коман­ди майстрів «Спартак» (Москва), яка під його керівництвом вигра­ла звання чемпіона СРСР та Кубок СРСР з футболу. В середині 50-х років П.Г. Попов приїздить до Малина, де всю свою енергію, досвід і знання віддає розвитку дитячого футбо­лу. Він створює цілу групу прекрасних дитячих футбольних команд. А їх у той час в Малині налічувалось двадцять п'ять(!). На честь видатного майстра шкіряного м'яча П. Г. Попова на­передодні святкування 1100-річчя м. Малина було проведено фут­больний турнір шкільних команд.
     Традиції своїх попередників продовжували футболісти 60 - 70-х років. Так в 1961 році малинський «Авангард», під керівництвом тренера М. Гільбурда, став чемпіоном області. В тому чемпіон­ському складі виступали Г. Якименко, Л. Воскобойник, А. Соловйов, К. Сичевський, В. Мороз, Н. Олевський, Ю. Григорчук, Л. Мак­симчук, І. Пилипенко, О. Єнько, Л. Поліщук та Ю. Корнійчук (ка­пітан команди).   
      В 1968 році малинчани вдало виступили у розиграші кубка області. На своєму шляху вони обіграли у чверть фіналі сильну команду «Машинобудівник» із Новограда-Волинського 1:0, а у півфіналі розгромили радомишльський «Авангард» 5:0. У фіналі на них чекав бердичівський «Шкіряник», команда з великими футбольними претензіями. Цікаво зазначити, що після завершення першого кола чемпіонату області лідирував малинський «Авангард» із 26 очками, і лише на очко від них відставав «Шкіряник». Футболісти «Авангарда» зуміли обіграти «Шкіряник» і стали володарями Кубка області.
     Складний для малинських футболістів був сезон 1969 року, їм довелось одночасно виступати в декількох турнірах: чемпіонат області, кубок області, Кубок «Укрліспапірпрому» та першість України серед колективів фізкультури. В цьому році авангардівці досить вдало виступили в обласно­му Кубку «Весна», де грали у фіналі. У вирішальному матчі малинчани зустрілись із житомирськими футболістами. Основний і додатковий час завершились унічию. Долю кубка вирішили пе­нальті, які краще виконали житомиряни. Восени 1969 року малинчани завоювали український республі­канський Кубок «Союзпапірдеревпрому». у фінальному поєдинку, який проходив у м. Понінки, наші земляки перемогли команду м. Києва. Єдиний гол у цій зустрічі забив Віктор Ревенко.

"Авангард"  - 1969р.
       А в 1971 році гравці Малинського «Авангарду» повторили ус­піх. На честь 100-річчя Малинської паперової фабрики футболісти підприємства повернули кубок тресту у рідне місто. У фіналі малинчани зустрілись із футбольною командою Жидачівського целюлозно-картонного комбінату. На 15 хвилині рахунок відкрив Віктор Ревенко. Проте жидачівським футболістам вдалось зрівняти рахунок, І лише за кілька хвилин до закінчення другого тайму переможний м'яч провів Бог­дан Козакевич. До цього успіху команду привів тренер Іштван Балаш.Успіхи малинчан привертають увагу не тільки болільників, а й спеціалістів з різних міст. Наших земляків запрошують на ста­жування до команд майстрів. Так, в міжсезонні 1970—1971 років до київського «Динамо» були запрошені юні футболісти «Авангарда» Анатолій Гуренко та Василь Філоненко.
       У липні 1972 року відбувається цікава товариська зустріч між малинським «Авангардом» та майстрами шкіряного м'яча із Моск­ви. Перший гол у ворота гостей забиває малинчанин Євген Ананьев. Проте більш досвідчені гості здобули перемогу 2:1.Надовго запам'яталась шанувальникам футболу товариська зустріч основного складу «Авангарда» та ветеранів малинського футболу. Ця зустріч відбулась 1 листопада 1972 року на міському стадіоні. Хоча ветерани продемонстрували цікавий технічний фут­бол, проте перемогла молодість і швидкість - 6:0. У 60 - 70-ті роки в малинському «Авангарді» чудово грали Вік­тор Ревенко, Євген Ананьєв, Василь Канюка, Микола Бойко, Ана­толій Никитенко, Богдан Козакевич, Анатолій Бернацький, Анато­лій Суботін, Анатолій Тарабарин, Павло Олексійчук, Анатолій Гуренко, Анатолій Михалець, Іван Осипенко, Віктор Тарасюк, Геор­гій Скуратівський та інші. Потрібно сказати, що ці хлопці в багатьох зустрічах прояв­ляли чудеса і велику волю до перемоги. Ось що згадував один із ветеранів спорту М. Скуратівський: «...Десь у середині сімдесятих у Лугинах була команда «Зірка», яка входила до еліти обласного футболу. Ії на власному полі майже ніхто не перемагав. У той час малинський «Папірник» зіграв на луганському стадіоні кубковий матч. Два тайми йшла вперта боротьба за перемогу при помітній
територіальній, хоч незначній, ігровій перевазі господарів. Основ­ний час завершився нічийним результатом. У додаткові хвилини лугинці посилили наступ і примусили Анатолія Гуренка, воротаря малинчан, звершувати майже неможливе: він брав безнадійні, як кажуть, м'ячі. Ворота гостей залишались сухими. Голкіпер «Па­пірника» на той час був чи не найкращим у області. Про диво довідалися наприкінці гри. В Анатолія, виявилося, травмована ключиця і він, пересилюючи біль, стояв у воротах.Чоповичанин Павло Олексійчук (він виступав тоді за малинську команду), який теж грав із травмою, створював багато незручностей суперникам, але у завершальній стадії атаки браку­вало сил. Удари по воротах не виходили тому, що грав не на своє­му місці. Помінявши амплуа, ставши на край атак, Павло ніби пе­реродився. Отримавши м'яч під час однієї з комбінацій, на вели­кій швидкості він промчав до воріт господарів поля, обіграв за­хисника і зробив філігранну передачу у центр штрафного майдан­чика. Віктор Тарасюк, партнер по команді, встиг вчасно на прост­ріл і у високому стрибку головою спрямував м'яч у сітку воріт лугинчан. Перемога!». В результаті цієї перемоги малинчани вий­шли до півфіналу Кубка області.         
       Певні успіхи були досягнуті і юними малинськими футболіс­тами в цей період. Так, у 1966 році дитяча команда «Темп» висту­пала у фіналі республіканського турніру «Шкіряний м'яч». Слід відмітити, що саме із цієї команди свій шлях у спорті розпочали Євген Ананьєв та Василь Коренкевич.Власне сам всесоюзний турнір «Шкіряний м'яч» був організований у 1964 році з ініціативи ЦК ВЛКСМ, редакції газети «Пионерская правда» та федерації футболу СРСР. Цей турнір корис­тувався великою популярністю серед школярів Малина. Кожного року проводився районний турнір на призи клубу «Шкіряний м'яч». У середині 70-х років серед школярів успішно виступала, ко­манда «Космос», яка складалася із хлопців, що проживали по вулиці Рози Люксембург (зараз Миколи Лисенка). Тренував її на громадських засадах великий любитель, футболу інженер дослідно-експериментального заводу Олександр Заболотських. «Космос» кілька років підряд утримував першість в районі і брав участь у обласному та республіканському фінальному турнірах. Тоді за цю команду виступали: Олег Кожухівський, Віктор Єнько, Юрій Толетенко, Віктор Кришевич, Ігор Козлов, Анатолій Бусигін, Сер­гій Вабаев, Віктор Степаненко, Анатолій Романенко, Сергій Пав­ленко, Василь Гавриленко. Багато хлопців із «Космоса» в май­бутньому зв'язали своє життя із спортом.
     У вісімдесяті роки малинські футболісти не менш вдало висту­пають у різного роду турнірах. В 1980 році Євген Ананьєв святкував невеликий футбольний ювілей. Він, у матчі з овруцьким «Будівельником», забиває свій сотий гол у чемпіонатах області.
         В 1981 році «Папірник» займає друге місце в чемпіонаті об­ласті.      
      1982 року «Папірник» виступав в першості області, а також у розиграші Кубка «Робітничої газети» та Кубка «Спортивної га­зети». В розиграші Кубка «Робітничої газети» наші земляки у групо­вому турнірі стали другими, пропустивши вперед команду київсь­кого заводу ім. Лепсе. В гостях «Папірник» програв 0:3, щоправ­да вдома взяв реванш 2:1. А ось у розиграші Кубка «Спортивної газети» малинчани вис­тупили більш вдало. Вони дійшли до фіналу. У півфіналі футболісти «Папірника» переграли команду «Електрон» із м. Виноградове 3:0.Матч проходив при повній перевазі малинчан. Вже на четвер­тій хвилині гри Петро Гулькевич з подачі Василя Бондарчука від­криває рахунок. А на 37-й хвилині відзначається В. Бондарчук, який отримав чудовий пас від Анатолія Бурчика. Остаточний ра­хунок встановив на 52-й хвилині Євген Ананьєв. У фіналі «Папірник» по сумі двох ігор поступився команді «Шахтар» з Донецької області.
      У 1983 та 1984 роках малинський «Папірник» стає володарем Кубка обласної ради ДСТ «Авангард». Після вдалих виступів «Папірника» воротаря команди Олега Самсоненка та нападаючого Василя Бондарчука запрошують до житомирського «Спартака». В його складі вони показують хорошу гру на турнірі спартаківських команд, які виступали у вищій, пер­шій та другій лігах чемпіонату СРСР. На цьому турнірі кращими гравцями називають Ріната Дасаєва, воротаря московського «Спартака», та Василя Бондарчука. Нашого земляка запрошують до іменитого московського клубу. Пізніше В. Бондарчук повертається в Україну і продовжує футбольну кар'єру в львівських "Карпатах” та хмельницькому "Поділлі”. Безперечно, що успіхи малинського «Папірника» в ті роки, пов'язані із роботою тренера Олександра Іщенка (на фото), який згодом очо­лив житомирський «Спартак», тренував молодіжну збірну України в 90-х роках.

 

 

"Папірник" - початок 80-х      
В пам'яті болільників залишились чудові товариські матчі, які провели малинські футболісти. Так, гравці «Папірника» у 1984 році двічі розгромили коман­ду із білоруського міста Калинковнчі 6:1 та 4:1. Але програли київському СКА 2:3.Проте восени того ж року у чудовому стилі обіграли збір­ну Житомирської області, в складі якої виступало вісім гравців
житомирського. «Спартака», з рахунком 2:0. У малинчан відзна­чились Сергій Тарасюк та Сергій Подлевський.    
      Та про деякі матчі «Папірника» хотілось би згадати окремо. Це були зустрічі із командою ветеранів київського «Динамо». Перша відбулась у серпні 1983 року. На поле стадіону «Авангард» вийшли прославлені майстри шкіряного м'яча Й. Сабо, В. Самохін, В. Веремєєв, В. Назаров, В. Колотов, ряд інших відомих фут­болістів. І все ж тоді гравці малинської команди змогли перемог­ти грізного суперника 3:2. У малинчан відзначились Євген Анань­єв (двічі) та Анатолій Бурчик. Після матчу Йожеф Сабо кореспонденту газети «Прапор Жовт­ня» сказав: «Футбольна команда ветеранів київського «Динамо» дякує керівництву стадіону «Авангард» м. Малина за прекрасно організовану з командою «Папірник» гру, за увагу до гравців-ветеранів. Добре бути в гостях, коли тебе чекають і люблять — саме це довели глядачі, які прийшли сьогодні на стадіон».

 


"Папірник" та ветерани київського "Динамо" - 1983р.
Через десять років, 22 серпня 1993 року, команди знову зу­стрілись на стадіоні «Авангард». Перемогли малинчани 2:1.

 

"Папірник" та ветерани київського "Динамо" - 1993р.  
       Що­правда 20 вересня 1989 року ветарани київського «Динамо» зав­дали поразки «Папірнику» 1:0 (гол забив Віталій Хмельниць­кий).
       Чудову гру, виступаючи за «Папірник», демонстрували О. Самсоненко, В. Садков, В. Милашевський, С. Тарасюк, А. Клименко, В. Довгий, В. Іщук, С. Єрмаков, О. Іщенко, С. Подлевський, А. Бусигін, С. Знайда, Я. Яцишин, І. Бубись, В. Бондарчук, Г. Литвак та інші.
      Не можна не згадати юнацький футбол. У вісімдесяті роки, малинські юні футболісти показали прекрасну гру в різних тур­нірах.У 1984 році команда Малинської ДЮСШ зайняла третє міс­це в республіканському юнацькому турнірі «Дружба». Спеціаліс­ти відзначали гру Олександра Яцюка, Валерія Тришкіна, Дмитра Горая, В'ячеслава Кравченка, Михайла Овчинникова.      
      В 1987 році юнацька команда «Папірник», яку готували справжні ентузіасти спорту Є.І. Вербицький, В.Ф. Горай, М.Г. Яцюк, О.Й. Кульчицький,   В. І. Грищенко,   вдало   виступила у республіканському турнірі «Шкіряний м'яч». В зональній першості цього турніру на наших земляків чека­ли команди із Чернігівської й Київської областей та міста Києва. Юні малинчани пройшли цей етап без поразок. Це дозволило «Папірнику» взяти участь у фінальному турні­рі на приз клубу «Шкіряний м'яч», який проходив у м. Калуші Івано-Франківської області. Команди-учасниці турніру були розділені на дві групи. Пе­реможці групового турніру зустрічались у фіналі. Крім малинчан в одній групі були команди Запорізької, Черкаської та Терно­пільської областей. «Папірник» переміг черкаських та запорізь­ких футболістів, а з тернопільцями зіграли унічию. І лише за ра­хунок кращої різниці забитих і пропущених м'ячів малинчани пробились у фінал. У вирішальному матчі на них чекала сильна команда з Херсонської області. Гру обслуговував відомий український ре­фері, арбітр ФІФА М. Ступар. Юні малинчани показали видовищну і результативну гру. Вони перемогли з рахунком 3:0. Переможцями республіканської першості стали Олександр Бинчук, Сергій Нагорський, Валерій Тришкін, Олег Марченко, Олександр Саютін, Олександр Ткаченко, Віктор Студинський, Ігор Шевченко, В'ячеслав Кравченко, Сергій Довгоборець, Пав­ло Корнійчук, Анатолій Михайленко, Михайло Тимошенко, Олег Порохнюк, Олександр Яцюк, Валерій Михайленко. Воротар команди О. Бинчук був визнаний кращим голкіпером турніру.Юнаки малинського «Папірника» представляли Україну на всесоюзному турнірі «Шкіряний м'яч», який проходив у столиці Грузії — місті Тбілісі.

 

 

"Папірник" тримає оборону - 1986р.      
       Вдалим був виступ основного та юнацького складу «Папір­ника» в чемпіонаті області 1989 року. Малинчани стали першими як у клубному заліку, так і основним складом. Команду до пере­моги привів тренер Геннадій Литвак (на фото). Двадцять футболістів вихо­дили в основному складі на поле: Андрій Дановський, Павло Івахненко, Сергій Тарасюк, Володимир Матвійчук, Геннадій Сущевський, Микола Горовий, Віктор Бабич, Ігор Марченко, Воло­димир Горохович, Анатолій Гарбар, Василь Буткевич, Валерій Зубенко, Тимофій Тетерський, Василь Милашевський, Анатолій Бурчик, Юрій Кузьменко, Іван Бубись, Анатолій Бусигін, Дмит­ро Корганов, Петро Любченко. До речі, в сезоні 1989 року своєрідний рекорд встановив гол­кіпер Андрій Дановський. Він у чотирьох матчах поспіль парирував одинадцятиметрові штрафні удари. Цей чемпіонський сезон став ювілейним, двадцять п'ятим, для Тимофія Тетерського. 
       Архінапруженим для «Папірника» був сезон 1990 року. Малинські футболісти провели 67 календарних матчів: 32 - в пер­шості області, 5 - в розиграші Кубка області, 30 - в першості України серед колективів фізичної культури. В обласній першості основний склад посів
друге місце, а в республіканській пер­шості — дев'яте в своїй зоні.
      У наступному році «Папірник» зіграв 68 офіційних матчів. В розиграші Кубка «Робітничої газети» малинські футболісти вийшли у фінальну стадію. А в чемпіонаті області вони зайняли перше місце, показавши феноменальний результат. Із 68 можли­вих очок «Папірник» набрав 61 - 29 перемог, 3 нічиї та 2 пораз­ки, різниця забитих і пропущених м'ячів 110-24 (+86). На поле виходили 22 футболісти: А. Дановський, П. Івахнен­ко, С. Тарасюк, А. Гарбар, В. Матвійчук, О. Адаменко, В. Зубен­ко, І. Марченко, М. Горовий, А, Бурчик, Л. Клокун, А. Бусигін, Ю. Воловець, О. Коновал, В. Милашевський, В. Новиченко, В. Вакуленко, О. Ткаченко, П. Корнійчук, В. Кучинський, В. Бабич, В. Гошовець. Найкращим бомбардиром у команді був Л. Клокун, який в 32 матчах забив 29 м'ячів. В усіх 34 іграх обласної першості взяли участь чотири футболісти: А. Дановський, В. Матвійчук, А. Бур­чик, О. Коновал.
      В 1992 році «Папірник» завойовує третє місце в чемпіонаті об­ласті.
     11 грудня 1992 року в місті створюється футбольний клуб «Па­пірник». Першим президентом клубу став Є. І. Вербицький (на фото). В ад­міністративну раду увійшли П. І. Чорний, В.А. Студінський, Г. І. Литвак, О. Б. Данько. Пізніше клуб очолив В. Довгий.

     1995р. виявився по-справді "золотим” для Малина. "Папірник” здобув занадто впевнено чемпіонство і кубок Житомирщини, а "Лісовод”, який дебютував на обласних змаганнях, став переможцем другої ліги.

 

 

"Папірник" з кубком Житомирщини - 1995р.      
       В наступному році "Папірник” брав участь в чемпіонаті України серед колективів фізкультури. Випередивши в зональній групі команди "Локомотив” (Сміла), "Будівельник” (Бровари) та ЦСКА-2 (Київ) малинчани здобули право на участь в чемпіонаті України серед команд другої ліги.

 

 

 "Папірник" - 1996р.      
       Розпочався новий етап в історії малинського футболу. В команду були запрошені гравці з інших областей України та тренер з Житомира – Юрій Стрихарчук, який провів в Малині, з невеличкою перервою, чотири сезони. Загалом "Папірник” не хапав зірок в другій лізі, але був міцним середняком. Постійні фінансові негаразди дошкуляли команді зосереджено виступати в професійній лізі. Вже після першого кола дебютного сезону "Папірник” міг припинити виступити. Четвертий сезон (1999-2000р.р.) в другій лізі став останнім для "Папірника”. Однією з версій розформування клубу було те, що малинська команда не знайшла шляхів для співіснування в одній лізі з житомирським "Поліссям”, яке "вилетіло” з першої ліги, так як "Папірник” був фарм-клубом житомирян.      
       Найуспішнішим для паперовиків був сезон 1998-1999р.р. Команда зайняла шосте місце в другій лізі і вдало виступила в кубку України, де "Папірник, після загальної перемоги над житомирським "Поліссям”, вийшов в 1/16 фіналу і поступився нікопольському "Металургу”.       

 

 

"Папірник" - "Борисфен" (Бориспіль) - 1999р.      
       За чотири сезони "Папірник” провів 122 матчі в другій лізі, з яких 39 виграв, 49 програв і 34 звів унічию. Різниця м’ячів 109-132. Найкращими гравцями  "Папірника” в другій лізі були: Олександр Бондарчук, Сергій Вознюк, Олександр Сидоренко, Володимир Гошовець, Юрій Ковальчук, Юрій Колесник, В’ячеслав Андрієвський. Найкращі бомбардири 1996-2000р.р: Олександр Бондарчук - 18, Олександр Кукса – 12, Олександр Сидоренко – 11, Ігор Поліщук – 9, Андрій Денисюк – 5, Юрій Колесник – 4, Анатолій Яневич – 4, Вадим Васильєв – 4.    
Статистика виступів "Папірника" в другій лізі чемпіонату України: 1996-1997  1997-1998  1998-1999  1999-2000   
       Слід згадати і про існування ще однієї команди, яка брала участь в обласних змаганнях – "Автомобіліста”. Колектив автопідприємства виступав у першій та вищій лізі протягом 1997-2002р.р.    


"Автомобіліст" - 1998р.      
       Новою сторінкою в історії малинського футболу стала поява на футбольній мапі ФК "Металург”, який був створений в 2003р. за ініціативи директора ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний завод” Івана Неділька (на фото). В цьому ж році Металург був заявлений у першу лігу чемпіонату області, де була здобута "бронза”. Основу Металурга склали місцеві гравці, канувшого в Лету "Автомобіліста”. Потім були посередні сезони у вищій лізі (2004р. – 6 місце, 2005р. – 7 місце, 2006р. – 6 місце).

     У 2006р. ФК "Металург” дебютував в чемпіонаті України серед аматорських колективів. Підсилений "легіонерами”, найвідомішим з яких був зірковий Павло Паршин, команда зайняла останнє місце в групі, здобувши лише дві нічиї.
       2007р. для "Металурга" виявився доволі вдалим ("бронза” чемпіонату області і непоганий виступ в аматорській лізі). В команду були запрошені топ-гравці Житомирщини – Юрій Чорний, Віктор Чорний, Юрій Колесник, перспективний Дмитро Шевчук, футболісти з Рівненщини – Юрій Кособуцький, Володимир Поліщук, Руслан Туліглович. Капітаном команди є відомий за виступами в складі житомирського "Полісся” Юрій Ковальчук.
       І у 2008р. ці гравці склали кістяк "Металурга”. Новобранців лише два – півзахисник Микита Омельянчук, який у міжсезоння знаходився на перегляді у тернопільській "Ниві” та нападник Володимир Борисюк (вихованець житомирського СДЮШОР), який до цього виступав у Молдові. У 2008р. перед командою були поставлені серйозні  завдання, про що свідчить передсезонна підготовка – участь у Меморіалах Голубєва та Кірсанова. Результат не забарився - були здобуті "золоті" нагороди чемпіонату області та Суперкубок. Успішним виявився виступ і у аматорській  лізі, де команда вийшла у фінальну частину і зайняла сьоме місце. У аматорській лізі команду підсилювали, як правило, Дмитро Горбаченко зі "Звягеля” та Олександр Остапчук з "Хіммаша”, а також Дмитро Тосіч з "Хіммаша”, Микола Ткачук з "Дорожника”, Юрій Шамич з оржівського "ОДЕКА".

 


"Металург" з суперкубком Житомирщини - 2008р.     
       Незмінним головним тренером є Володимир Волуйко. Допомагає йому Генадій Литвак, який з малинським "Папірником”, черняхівською "Системою-КХП” та коростенським "Хіммашем” неодноразово здобував "золото” чемпіонату Житомирської області, тренував "Папірник” у другій лізі чемпіонату України.
        В 2008р. був створений спортивний клуб "Авангард", який очолив колишній гравець та президент "Папірника" Сергій Знайда. Основу команди склали ветерани місцевого футболу. "Авангард" брав участь в чемпіонаті Малина та був заявлений на чемпіонат та кубок України серед ветеранів. Якщо в перших двох змаганнях виступи були сіренькими, то в кубку України на малинчан чекав справжній успіх - 1/2 фіналу, де вони поступилися в рівній боротьбі донецькому "Шахтарю".


СК "Авангард" - після перемоги над ФК "Бердянськ" (2008р.)

За матеріалом книги Володимира Студінського "На спортивних аренах" та власними спостереженнями адміністратора сайту
Переглядів: 8453 | Коментарі: 4

3 oks   (16.06.2012 21:14)
Насправді, це 1993 рік. Опечатка вийшла.

2 qew   (16.06.2012 20:30)
http://metalurg-malyn.at.ua/_ph/2/2/266674720.jpg

Це точно не 1983 рік. Люфтганза на футболках Динамо з'явилася за пізньої перебудови.

1 oks   (25.02.2009 15:52)
Криця
Дякую, цікаво було почитати. wink
Але в історії футболу Бердичева йдеться про те, що у 1961 році "золото" області здобув "Прогрес" (Бердичів) (робив це тричі підряд по 1963), а не "Авангард" (Малин). Можливо, чиясь помилка, а, можливо, проводилися змагання і основних, і молодіжних складів, та й ще підбивався загальний залік обох складів. А звідси й суперчності. Подібні питання виникали у нас стосовно 1992 року, і 1995, здається, коли хтось із новоградців заявляв, що саме вони були чемпіонами, а не "Папірник".
Але все ж можна сказати, що і Малин і Бердичів були лідерами обласного футболу в ті далекі союзні часи.
-----------
В історії чепіонатів та кубків 1991-2008 заголовок старий: 1991-2007. smile Крім того, як з'ясувалося, 1991 року "Прогрес" все-таки здобув бронзу. Моє побажання - виділити цей успіх, будь-ласка, жирним шрифтом і відступом. wink В календарі 2006 гра ФК "Коростень" - "Хіммаш" +:-. Скоріш за все результат того матчу не анулювався. "Хіммаш" переміг 1:0. Тоді в таблиці все сходиться. Перевір. wink
------------------------------------------
oks
Я вже писав у вас на сайті про цю розбіжність. Важко з"ясувати істину.
------------------------------------------
dstr
Классный материал. Спасибо.

© "Футбольний портал Малинщини", 2008-2017       
Використання наших матеріалів дозволяється винятково за умови посилання
(для електронних видань — гіперпосилання) на "Футбольний портал Малинщини"