- Олександре Микола­йовичу, вітаємо з чемпі­онським званням — пер­шим за всі роки участі у радомишльських поєдин­ках.

     - Дякую, зробили все мо­жливе і, нарешті, перемогли Радомишль на його майда­нчику і здобули перше місце, яке традиційно займали го­сподарі.

    - Важко було досягти успішного результату?

    - Напруженими були п'ять матчів із сімнадцяти, а особливо остання гра з «Фа­воритом» - чемпіоном по­передніх років. Важко було стримувати його лідерів —Ящука з Білоконем, а чемпі­онська доля вирішилась за п'ять (!) секунд до закінчен­ня гри. Влучний завершаль­ний удар Олександра Севериненка приніс нам нічию, а разом з нею загальну пере­могу в чемпіонаті.

    - Місцеві судді не зава­жали?

    - У порівнянні з попере­дніми роками рівень суддів­ства став якіснішим. Помил­ки траплялися, але, що голо­вне, не було упередженості, нечесності.

   - Хто керував коман­дою на тренерській лаві?

    - Ми з Володимиром Волуйком не ділили тренерсь­ких обов'язків. Намагалися налаштовувати команду на переможні результати, своє­часно підказати, зорієнтува­ти гравців у складних ситуа­ціях.

   - А кому з них пощас­тило бути героєм, і хто здобував перемоги на спортивному майданчи­ку?

    - Всі, хто виходив грати, старалися, тому виділяти ко­гось одноосібно не слід. Во­ротар - Сергій Погребицький, польові гравці — Воло­димир Заглада, Роман Михайлов, Юрій Ковальчук, Олег Зборовський, Дмитро Горбаченко, Віталій Музика, Олександр Севериненко, Дмитро Тосіч, Юрій Рихальський, Петро Задорожній не шкодували сил, боролися на кожному клаптику поля і за­служено перемогли.

    - У цих змаганнях бра­ли участь ще дві малинські команди — «Ліга» та«Малин». Як розцінюєте їх результати?

    - «Малин» зробив крок уперед, продовжує змагати­ся. Він, як і ми, гратиме в ку­бкових поєдинках ліги. Малинчани могли бути четвер­тими, але програли особис­ту зустріч «Соколу», і зали­шилися на п'ятому місці.

 «Ліга» фінішувала дев’ятою. Вона перемогла сьому — радомишльську «Карпатію», але несподівано втратила очки з аутсайдерами і виступила на рівні своїх можливостей.

    - Традиційно чемпіонат і кубок регіональної асоціації проходить у Радомишлі, а чому не в Малині? Що заважає провести аналогічні змагання  у нас?

     - Однозначної відповіді немає. У цьому ланцюжку багато складових. Головною проблемою є відсутність спортивного залу, який би відповідав вимогам стандартів для проведення футзальних матчів. Фінансова складова: потрібні освітлення, харчування суддів, медичних працівників на нагородження. Непросто знайти людину, фанатично віддану футболу і професійну, яка може взяти на себе нелегкі організаторські обов'язки.

    - А спорткомплекс у районі БАМу?

     - Так, там можна проводити футзальні змагання, але в спорткомплексі все ще не завершено ремонт - відсутня підлога. Довелось чути обіцянку про те, що почне працювати у листопаді. Це було в 2009 році, а сьогодні вже березень 2010-го і ми граємо в Радомишлі.

    - Хто повинен розв’язати цей клубок, вирішити проблему відпочинку малинчан, підготовки спортсменів, які не тільки грають між собою, а ще й захищають честь міста?

    - Гуртом, спільними зусиллями слід завершити розпочате. Напевне, мають підставити плече влада, підприємці й господарі спорткомплексу.

Звичайно, можна використати інші, маленькі зали, які є у місті, провести якісь міні-змагання для звіту, але вони не будуть цікавими для учасників і глядачів.

   - І на завершення розмови - про плани «Променя» на сезон 2010 року.

   - Будемо грати, брати участь у змаганнях з футболу, а в яких - покаже час.

.